Такого ось ножичка зляпав- із підручних матеріалів. Клинок- якийсь терпуг старий знайшов у гаражі, трішки його покував, шліфонув, гартонув, травонув. Руків*я- залишок березової прикореневої дерев*яшки (колись з неї зробив руків*я у ручник)- не пропадати ж добру

.Шліфонув, промаринував у спиртовій морилці, тунговій олії, натер білою пастою, а зверху ще і карнаубою. Монтаж на чопики - дав маху: потрібно було залишки чопиків зрізати гострим ножем, а він виявився тупим

. Ну звичайно і епоксидка ( куди ж без неї). Піхви- тут навіть слів немає- все і так видно. Як не вмів шити, так мабуть і не навчусь. Підвіс- вільний: шнурок дружина заплела із тасьми шкіряної. Вісюльки хтось прислав давно- навіть не пам*ятаю; їх теж у діло.
Ага, розміри: клин 110*24*4, зведений майже в ноль.

На село

На село

На село

На село

На село

На село
Ось такий вийшов сільський ніж

.